Метафоричні карти «Павутина страху» Ломелінд Маджаре

Багато страшного у світі. Про це не хочеться говорити, ні думати.

Але іноді доводиться. Хоча б тому, що якщо страшне прийшло в життя – воно вже тут, і що менше в його бік дивишся, то більше йому місця у твоєму житті.

Страх – це не обов'язково погано, і не обов'язково повз реальність. Якщо його уважно розглянути, то може виявитися, що з цієї ситуації справді потрібно забирати ноги. Або хоча б перестати вдавати, що все добре, нормально і правильно. І це вже дасть скільки ресурсу.

Найкращий спосіб боротьби зі страхом – побачити та назвати. Саме в цьому допоможе колода страхів.

У ній зібрані схематичні зображення різних речей, концепцій, ідей та ситуацій, яких можна боятися. Малюнки спеціально мультяшні, без зайвих деталей. Досить виразні, щоб розпізнати страшне, і в той же час досить абстрактні, щоб не відчинити двері навстіж для нього.

За допомогою колоди страхів можна досліджувати не лише власне страхи та побоювання, але й усе те, що в принципі може піти негаразд. Чому я у цій ситуації не довіряю? Про що я не маю інформації? Що мене турбує? Що дратує? Що не подобається? Що не так?

Добре допомагає дослідження страху і при регулярному зриві домовленостей, з іншими або з самим собою (це часто називають прокрастинацією: ніби я домовився сам із собою, що зроблю ось це – але чомусь не роблю). Саме страх найчастіше блокує можливість діяти, і якщо десь є намір, а дії немає – має сенс шукати страшне.

Методики

Важливо! Якщо живий розумний чогось боїться – у нього на те є причина. І якщо вже вести клієнта на зустріч зі страшним - потрібно відразу закладатися на те, що назад його теж доведеться вести. Хоча б для того, щоб відпустити із консультації у дієздатному стані. На це може знадобитися час, і добре б зараз знати, що допомагає цьому конкретному клієнту.

Якщо ж мова про самостійну роботу – бажано підстрахуватися, створити собі безпечну обстановку, і мати під рукою кілька способів виринути, якщо щось піде не так. Добре працює все, що повертає в тут-і-сьогодні (їжа, ванна з піною, рухи), або навпаки, веде в свідомо безпечне місце (відповідний серіал, книжка, комп'ютерна гра).

Є два принципово різні способи роботи з колодою страху, як і з будь-якою колодою карт.

В одному варіанті карта (або потрібна кількість карт) вибирається сліпо, навмання. Це більш глибокий варіант, розмова з частиною особистості, яка зазвичай до свідомості достукатися не може.

В іншому варіанті клієнт розглядає картинки на картах, і свідомо кладе ту, яка, на його думку, найкраще висловлює те, що він намагається сказати. Цей варіант підходить для ситуацій, коли ще рано, або чомусь не потрібно пірнати надто глибоко. Також він дозволяє обійти заборони на обговорення окремої теми – адже викласти картку це зовсім не те саме, що сказати словами.

Найпростіший і найшвидший спосіб - задати по ситуації одне питання, і запропонувати клієнту витягнути карту як відповідь.

Потім можна обговорити, що клієнт на карті бачить. Що тут намальовано, що залишилося за кадром, що відбувається, що відбувалося раніше (і призвело до зображеної ситуації), що буде далі, що можна сказати про персонажів, якщо вони є на карті. Що це означає для ситуації клієнта. Якщо він сам бере участь у зображеній ситуації - то в якій ролі.

Слід мати на увазі, що розуміти картинки можна не тільки буквально, але й метафорично, так, «дитина, яка зв'язала руки» цілком може розповідати про робочий проект або домашню тварину. Немає правильних і неправильних тлумачень, правильних чи неправильних значень, що перше приходить клієнтові на думку, те й правильно.

Якщо клієнту не вистачає однієї карти, щось ще дряпає – можна витягнути другу, третю, стільки, скільки знадобиться. У разі корисно буває звернути увагу до загальні, повторювані елементи у картинках чи сюжетах.

Можна також взяти готовий набір питань (підібрати з запропонованого списку, додати свої, погуглити розклади таро або будь-які інші методики) і розкласти карти по ньому. Потім обговорити як кожну конкретну карту, а й їх взаємозв'язок, особливо якщо якісь елементи повторюються від карти до карті, або якщо вибудовується зв'язкова історія.

Список добрих питань:

- Чого ти (або інший учасник ситуації, або значний близький, або будь-хто) боїшся в цій ситуації?

- Чого твій ворог боїться у цій ситуації?

- Чому ти тут не довіряєш?

- Чого ти побоюєшся?

- що тобі не подобається?

- Який досвід тобі підказує, що у цій ситуації є чогось боятися?

- яка ситуація тебе лякає/напружує?

- Чого ти так злякався, що втік у цю ситуацію?

- що тебе тримає у цій ситуації?

- що страшного може статися, якщо ти покинеш цю ситуацію?

- що страшного може статися, якщо ти залишишся у цій ситуації?

- що страшного може статися у цій ситуації?

У результаті виходить виразний образ або виразна історія, і з цим можна працювати. Перевіряти на зв'язок із реальністю, шукати нестиковки, шукати спосіб щось із цим зробити, розбиратися, що можна зробити тут і зараз, залежно від завдань та ситуації.